середа, 5 грудня 2012 р.

Запліднення

Заплі́днення (сингамія) — процес злиття чоловічої та жіночої статевих клітин (гамет) рослинних і тваринних організмів, що лежить в основі статевого розмноження. Внаслідок запліднення утворюється зигота, яка дає початок новому організмові.

Біологічне значення запліднення полягає у тому, що внаслідок злиття клітин з різною спадковістю при статевому розмноженні утворюється більш життєздатне потомство, ніж при безстатевому розмноженні.Подвійне запліднення забеспечує утворення зародка та запасу поживних речовин в покритонасінних. Розрізняють зовнішнє З., при якому злиття гамет відбувається поза тілом самки, і внутрішнє З., при якому гамети зливаються у тілі самки. Зовнішнє запліднення спостерігається у багатьох безхребетних, риб, безхвостих земноводних, які відкладають статеві продукти у навколишнє середовище. Запліднення у цих тварин, а також розвиток зиготи залежить від умов середовища. У тварин з внутрішнім заплідненням (переважно наземних тварин) є спец. придаткові статеві органи для переносу сперми з тіла самців у тіло самок. Цей процес потребує узгодження дій самця і самки, і тому у тварин виробилися складні форми поведінки (статеві інстинкти), які забезпечують цю узгодженість. З. відбувається в результаті активного руху сперматозоїда до яйцеклітини, завдяки виділюваними гаметами речовинами. При злитті чоловічої та жіночої статевих клітин, що мають одинарний набір хромосом, відновлюється диплоїдний набір хромосом, характерний для соматичних клітин організму. У бактерій, синьо-зелених водоростей та деяких грибів типового статевого процесу немає. У нижчих рослин спостерігаються різні види статевого процесу: ізогамія (злиття однакових за розміром гамет), гетерогамія (злиття різних за розміром гамет), оогамія (заплідення рухливою дрібною чоловічою клітиною нерухливої і більшої за розміром жіночої), Кон'югація та ін. У мохоподібних і папоротеподібних сперматозоїди, які розвиваються в антеридіях, рухаються у водному середовищі до архегонія, в якому і відбувається З. яйцеклітини. Вищим рослинам властива оогамія. У квіткових рослин З. передує запилення. У покритонасінних відбувається т. зв. подвійне запилення.

1. Запліднення в рослин

Запліднення квіткових рослин



Для запліднення необхідна наявність статевих клітин: чоловічих — сперміїв і жіночих — яйцеклітин. Яйцеклітина знаходиться у зародковому мішку, який виникає в середині насінного зачатка. Спермії утворюються в пилкових зернах, при потраплянні пилку на приймочку маточки він проростає пилковою трубкою, яка проникає в зародковий мішок крізь отвір у покривах насінного зачатка (пилковхід). Два спермія по пилковій трубці потрапляють у зародковий мішок, відбувається запліднення — злиття чоловічої (спермія) та жіночої (яйцеклітини) статевих клітин. У квіткових рослин два спермії: один зливається з яйцеклітиною і утворюється зигота, другий — з центральною клітиною зародкового мішка. Таке запліднення отримало назву подвійного. Зигота дає початок зародку, а цент­ральна клітина після злиття утворює вторинний ендо-сперм (запас поживних речовин). Відкрив подвійне запліднення професор Київського університету С. Г. Навашин.

Після запліднення утворюється насінина, яка містить зародок, ендосперм і вкрита шкіркою (утворилась із покривів насінного зачатка). Іноді замість ендосперму запасні поживні речовини відкладаються в сім’ядолях (горох, гарбуз) та інших частинах (щириця, кукіль). Стінки зав’язі перетворюються на оплодень.


2. Запліднення в ссавців




У ссавців запліднення є внутрішнім і відбувається в результаті статевого акту, коли самець вводить свій статевий орган в отвір піхви самиці. Після того, як у самця відбудеться еякуляція, велика кількість сперматозоїдів пливе до яйцеклітини.

В людей запліднення відбувається у фалопієвих трубах за кілька годин після статевого акту. Лише один з приблизно 300 мільйонів сперматозоїдів може запліднити одну яйцеклітину. Щоб досягти успіху, сперматозоїд мусить увійти з піхви через шийку матки в матку і проплисти всередину однієї з фалопієвих труб, де він має пробитись крізь щільне покриття яйцеклітини. Це покриття називається zona pellucida і складається з цукрів і білків. Кінчик головки сперматозоїда містить ензими, які проривають покриття і сприяють проникненню сперматозоїда всередину. Як тільки головка сперматозоїда опиняється всередині яйцеклітини, його хвіст відпадає, а її покриття додатково ущільнюється, щоб не дозволити проникненню подальших сперматозоїдів.


3. Штучне запліднення




Екстраткорпоральне та інтркорпоральне З. Розрізняють два види штучного З.: екстраткорпоральне (поза тілом жіночої особини у загальному випадку, чи самки) та інтркорпоральне (у тілі самки). Екстраткорпоральне З. розуміє собою З. у лабораторних умовах, у тому числі т. зв. метод in vitro, коли запліднена клітина імплантуєтья у тіло жіночої особини. Інтркорпоральне З. відбувається тоді, коли отримана від самця сперма використовується для вприскування у піхву або в матку самиці. В останньому випадку попередньо необхідно відділити сперматозоїди від рідини, в якій вони знаходяться. У випадку безплідності в людей також може використовуватись пересадка одразу і яйцеклітини і сперматозоїдів прямо до фалопієвих труб, де запліднення проходить природнім шляхом. Ця технологія називається gamete intra-fallopian transfer (GIFT).

Штучне запліднення може відбуватись і за межами тіла, «в пробірці». Яйцеклітини хірургічним шляхом видаляються з жіночого репродуктивного тракту і запліднюються сперматозоїдами. На другий день (4-клітинна стадія) ембріон повертають до фалопієвої труби або матки, де його розвиток продовжується. Ссавці, зачаті «в пробірці», почали нарожуватись з 1950 років, а перша людська дитина народилась в результаті такого запліднення в 1978. З тих пір — це звичайний спосіб боротьби з безпліддям. Якщо сперматозоїди занадто слабкі, щоб проникнути до яйцеклітини, або їх вміст в спермі дуже мали, то може бути проведена операція по вживленню окремо взятого сперматозоїда прямо всередину яйцеклітини. І яйцеклітини, і сперматозоїди можуть бути заморожені для подальшого використання під час штучного запліднення.

Відео за темою "Штучне запліднення " можна переглянути тут: Штучне запліднення людини




- Показово, що у цій «боротьбі» штучний аборт і штучне запліднення тісно пов'язані між собою: практика штучного аборту поставляє пацієнтів для практики штучного запліднення. Так, по деякими даними, поширеність штучного аборту як однієї з способів планування сім'ї веде до зростання вторинного (набутого) безплідності. Фахівці вважають, що вторинне безплідність на 55% є ускладненням після штучного аборту. І якщо середньому рівень безплідності залишається приблизно настільки ж, як і 20-30 років як розв'язано, то час його структура змінюються у бік збільшення вторинного безплідності .

Отже, очевидно, що потреба у штучному заплідненні виростає не лише з потреб боротьби з власне безпліддям взагалі, як з потреб боротьби з трубним безпліддям — эпифеноменом медичної діяльності та ліберальної ідеології. Епідемія абортів 2-ой половини ХІХ століття історично й логічно пов'язані з розробкою методик штучного запліднення. Проф. І. Мануйлова констатує: медична рекомендація до «экстракорпоральному запліднення, зазвичай, є наслідком анатомічних порушень в маткових трубах внаслідок штучного аборта».

Громадське свідомість породжує дуже яскраві епітети для штучного запліднення: «нова технологія розмноження», «техногенне виробництво людей», «асексуальне розмноження». У оборот входять поняття: «виборчий аборт», «торгівля репродуктивним матеріалом», «продукція запліднення», «сурогатне материнство» тощо. п. Кожна з цих понять — реальна одиниця «етичного мінного поля», яке нові репродуктивні технології створюють для сучасної культури. Як бути з эмоционально-психологическим світом особистості, народженого «у пробірці», її моральним самосвідомістю, її юридичними правами, соціальним статусом зрештою? Але як поставитися до такий тенденції — «у повній сім'ї сьогодні дітей народжується менше, а поза шлюбу — більше, ніж 30 років назад».